СВЯТО МАТЕРІ (виховний захід)

СВЯТО  МАТЕРІ

            (Святково прикрашений зал. У центрі — образ Божої Матері, навколо рушники, квіти, композиція з калини та колосків. На стінах плакати: «Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям», «Без рідної мови, без пісні, без мами збідніє земля назавжди», «Серце матері — невичерпне джерело чудес». Оформлено книжкову виставку «Образ матері в літературі».
            Учні одягнені в українські національні костюми. Звучить запис української народної пісні «Ой зелене жито, зелене» у виконанні О. Білозір.
            До зали входять мами, бабусі, вчителі. У супроводі пісні, що поступово стихає й замовкає, учні з хлібам і сіллю на вишитому рушнику звертаються до присутніх.)

Добрий день вам, люди добрі,
Що зібрались у цій залі,
Раді з святом вас вітати,
Щастя і добра бажати.

Гостей дорогих
Ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом,
Любов'ю та миром.

 Хліб ясниться у кімнаті,
Сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі.

             Шановна наша родино! Просимо ласкаво вас на хліб, на сіль, на наше свято урочисте.
(Діти на вишитому рушнику підносять матерям і бабусям хліб-сіль.   Звучить пісня)

— Яке найкраще слово в світі?, — раз  мудрий хтось питав людей.
— “Здоров’я”, — відповів так хворий.
— Ні, “молодість”! — сказав старий...
— Найкраще “хліб”! — жебрак  говорить.
— “Побіда”, — відповів стрілець.
— Найкраще “воля”! — рік невільник.
— Ні, “правда”! — обстоював мудрець.
Аж тут з куточка обізвавсь сирітка, ще малий хлопчак:
— Найкраще слово в світі: “Мама!”
І всі сказали: “Мама”...! Так...!”
            “Мама”! Найдорожче слово в світі! Де б не був ти, що б ти не робив, назавжди вона твій шлях освітить ніжним серцем, відданим тобі.

Вчитель У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пісня жайворонка, теплий весняний вітер приносить Свято матері, яке народилося в далекій Філадельфії завдяки зусиллям молодої американки Анни Джарвіс. Вона втратила свою матір. Смерть була раптовою і передчасною. Анна звернулася з листами до конгресменів та Президента Америки, у яких запропонувала раз на рік, навесні, вшановувати матір. Ідею Анни Джарвіс підхопили у світі.
             Вперше в Україні, в Галичині, це свято відзначалося в 1929 році. У цей день люди в національному одязі йшли зранку до церкви на богослужіння, а пізніше тисячі дітей під звуки музики, з квітами в руках йшли вулицями міст чи сіл до площі, де відбувалося свято. Пісні, вірші, вистави, виставки виробів, квіти, жарти, сміх були адресовані матерям.   Після 1939 року це свято було заборонене. Але відновлюється Україна, а разом з нею і ті свята, які були дорогими нашому народові. З 1990 року Свято матері повернулося в Україну і святкується у другу неділю травня.
            Місяць травень — це місяць Небесної Матері Діви Марії, яка для нашого народу є особливо шанованою, заступницею скривджених і знедолених, яка благословила у хресну путь свого єдиного Сина — Спасителя людства. І сьогоднішнє свято — це свято Божої Матері, матері України і нашої земної матері, яка дала нам життя. Адже саме вони є тими чистими джерелами, з котрих людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя.
(Звучить «Аве Марія» Шуберта. На фоні музики учениця читає вірш.)

 Ой маю я три матері, та всі три хороші—
Три матері, три квіточки, як три красні рожі.
Перша мати — Непорочна, ж лілея біла,
Із дитятком-немовлятком, Пречистая Діва.
Друга мати — це найкраща на світі країна,
Земля наша, наша славна ненька —Україна.
Третя мати—що ж про неї гарного сказати?
Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати.
Ой маю я три матері, та всі три хороші,
Три матері, як три квітки, як три красні рожі.

 Вчитель Слово «мати»... Вічне й неповторне, як світ. Де б ми не були, що б не робили, та завжди матуся освітлює наш  шлях своїм ніжним серцем, відданим своїй дитині. Вона завжди поруч — і в дні важкі, і в дні на щастя щедрі.
             Мати — всьому початок. Мати — берегиня роду, домашнього вогнища Саме вона є тією ниточкою, яка єднає всю родину Незмірну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, оберігаючи їх і дім. Вам, любі наші матері, щастя земного, здоров'я доброго, хай горе обминає родини ваші, а Матір Божа вас оберігає.

(Учениця читає молитву із запаленою свічкою.)
 Є в мене найкраща на світі матуся.
За неї до тебе, Пречиста, молюся,
Молюся устами, молюся серденьком
До тебе, Небесна Ісусова Ненько.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки і ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров'я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ та й у люди,
Щоб мною раділа — пишалась усюди.
За це я складаю в молитві долоні
До тебе, Царице, на сонячнім троні.

            Мати, мама, матуся, неня — такими високими словами величаємо жінку — матір. Скільки спогадів і тепла таїть у собі це магічне слово. Цим словом ми називаємо найдорожчу, найдобрішу, найкращу, наймилішу нам людину. І кожного, від немовляти і до глибокої старості, образ матері супроводжує через ціле життя. Мати навчила нас бути мудрими, добрими, навчила жити, вірити, любити і надіятися.

Мамо, матусенько, добра і мила
Сутність земного буття, 
Ти немовлям мене ніжно сповила 
І понесла в майбуття. 
І, коли я ще лежала в колисці 
І безпорадна була, 
Ти ж, моя нене, ні хвилинки на місці 
Перепочить не могла 
Кроки найперші з тобою 
З острахом тихо пройшла; 
Мови грайливої і чарівної 
Вчилася і все росла… 
Ранком мене проводжаєш до школи, 
Нишком втирала сльозу. 
В скрутний момент не лишала ніколи 
І відвертала грозу. 
Ти свою доньку завжди розумієш, 
Ніби я – частка твоя; 
Горе зцілиш і в обіймах зігрієш. 
Нене найліпша моя! 
Люба матуся, нехай же у тебе 
Буде щасливим життя! 
А над тобою – безхмарнеє небо, 
В серці – тепла відчуття.

“Мама” — це перше слово немовляти.
“Мама” — це останнє слово вмираючого на полі бою солдата.
“Мама” — це горнятко теплого молока, це запашний шматок пшеничного хліба, це і розповідь про предків, це і мамина наука: “Будь добрим до людей, і люди будуть добрі до тебе”.

 Пісня « Мамин вальс»
 

Є немало мам на світі,
Мами добрі, мами світлі.
Та одна є наймиліша,
Хто така? Скажу вам я —
Рідна матінка моя.

Інсценізація "Чия мама краща?".

Ми з товаришем гуляли,
Ми серйозно розмовляли,
І не посварилися, а порозумілися.
- Знаєш, Вітю, мовлю я -
Краща мама - це моя!
- Ні! Сперечатись нащо?
Мусиш вірити мені:
Моя мама краща!
- Товариша любив,
Сперечатись не хотів,
І повірили тому,
Він - мені, а я - йому.
І обом приємно нам -
І мені, і Віті.

Разом.
Значить кожна з наших мам
Є найкраща в світі!

Мамо, матінко, матусю,
Я добра від тебе вчуся.
Ти найкраща в світі мама,
Ніжна, добра і ласкава!

Мама, мамочка, матуся,
Я до неї пригорнуся.
Вона добра і привітна,
Ніби сонце в небі, світла.

Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти.

Можна пройти крізь пустелі і хащі...
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами!

Інсценізація вірша " Домашній твір"
Автор.  Вітьок-бідак страждає так, аж здригує ногами! Він – за столом, він пише твір: " Я допомагаю мамі". Старанно олівець гризе, та супить брови грізно, але нічого – хоч умри – до голови не лізе... Та ось тихенько зайшла в його кімнату мама.

Мама. Вітюнь, будь ласка в магазин сходи за сірниками.

Син. Ідея!

Автор. Вигукнув синок.

Син. Ну й морока! Сама іди! Я твір пишу – роблю важкі уроки.

Автор. І мама вийшла ... А Вітьок швиденько пише в зошит.

Син (пише). Я в магазин завжди ходжу, коли мене попросять...

Автор. Хвилин за  десять мама знов з'являється у дверях.

Мама. Вітьок, картопельки начисть, а я зварю вечерю.

Син. Сама начисть!

Автор. Кричить Вітьок, та так, що ледь не лопне.

Син. Я твір пишу! Я – зайнятий! Сама вари картоплю!

Автор. Виходить мама, а синок писати знов сідає.

Син.( Пише) Я мамі сам варю обід, вечерю та сніданок...

Автор. Радіє син.

Син. Не твір , а люкс! Оцінка буде гарна!

Автор. І геть не думає про те, що він радіє марно...

І коли згрубіла ваша мова,
Їй здобудьте ласку із грудей,
Бережіть її від злого слова,
Бо найглибші рани від дітей.

Мати піде, в серці лишить рану
— Всохне корінь твій і верховіть.
— Заклинаю: бережіте маму!
Діти світу, матір бережіть!

Пісня
Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту.
Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла,
Нічого не треба, нічого не хочу від світу,
Лишень аби мати на білому світі була.

Я часто ночами згадую знов
Дитинства сполохану казку.
Спасибі вам, мамо.
Спасибі вам, мамо, за вічну любов
І щедру незміряну ласку.

Схилялось над ліжком привітне чоло,
Дрімали натомлені очі...
Спасибі вам, мамо, спасибі вам, мамо,
За ваше тепло
І довгі недоспані ночі.

Нагороджений я любов’ю —
Хай святиться повік ім’я!
Зичу доброго вам здоров’я,
Берегине, нене моя!

Матусю рідненька найкраща у світі,
Про всіх нас турбуєшся ти.
Щоб всі ми були і одягнені, й ситі,
І легко було нам рости.
Щоб труднощі вміли в житті подолати,
І добрими стали людьми.
Та світ наш великий могли пізнавати
І мудрими виросли ми.
Спасибі тобі за вселенську турботу,
За кожну секунду життя.
За ночі без сну та за думи й скорботу,
За те, що ведеш в майбуття.

Низький уклін тобі, кохана,
В цей день великий, люба ненько,
За ті важкі години ранні,
За золоте твоє серденько,
Що все віддало в любім зриві,
Щоб тільки ми були щасливі!

Пісня «Мамин оберіг»

Матінко люба, зозуленько мила,
Щирі вітання тобі!
Зичу я щастя, здоров'я і миру
в домі твоєму завжди!

Матусю,
Хай збудеться все, що Ти хочеш,
Хай збудеться все, що чекаєш,
Хай стежка проляже в трояндах,
Яку Ти в житті прокладаєш.

Матусю,
Хай буде удача у всьому,
Добробут хай буде у домі,
Багатство і радість, й наснага,
І шана людська і повага! 

Найдобріша, найкраща матусю рідненька!
В цей день ми вклоняємось дуже низенько.
За сонечко ясне, за серце прекрасне, 
За те, що добром зігріваєте нас,
За те, що в щасливу і скрутну хвилину 
Ми можемо всі прихилитись до вас.
Хай вас обминають невдачі та грози,
Нехай лиш від сміху з’являються сльози,
Міцного здоров'я з роси і води, 
Бадьорість та настрій хай будуть завжди!

Я Тебе вітаю із великим святом.
Я Тобі бажаю радості багато.
Хай сміється сонце з голубого неба,
І троянда перша зацвіте для Тебе.
Хай в житті Твоєму горя не буває,
На устах усмішка маком розцвітає.
Хай для Тебе гарна буде кожна днина,
Дорога матусю – будь завжди щаслива.
Ще Тобі бажаю цвітіння розмаю,
Синього неба і все, що я маю.
Нехай Тебе любить, хто милий душі,
Цього я від серця бажаю Тобі!

Слів чудових безліч хочеться сказати
І всього багато щиро побажати.
Скільки є на світі квітів, а на них роси, -
Стільки зичимо Вам щастя, радості завжди.
Щоб кожен день здавався святом -
Квітучим, щедрим і багатим!

Турботи, клопоти, робота, діти —
Усе встигали Ви зробити,
А ми, чого гріха таїти,
Не вміли все це оцінити.

І ось сьогодні, в день цей урочистий,
Ми просимо Вас за це нас всіх простити,
Хоч знаємо, що слів цих буде мало.

Якби зібрати всі слова землі,
Ми б вибрали прості і невисокі:
Щоб ваші дні трояндами цвіли
Й ніколи не приходила самотність. 

Хай тільки радість прикрашає дім,
Хай ладиться і на роботі, й вдома,
Хай вам завжди щастить в усім,
І обминають горе, сум і втома ...

О боже! Ти живеш над нами,
Тебе благаємо в цей час:
Пошли здоров'я нашій мамі
І збережи її для нас!!!
Пісня «Лагідна»
Вчителька.
Колись ваші мами були маленькими і у них теж були мами, та минув час... і мами... ваших мам стали бабусями. Ось погляньте на ці фотографії, минули роки, а ваші бабусі і мами залишились такими ж вродливими. (Плакат з фотографіями). Милі бабусі! Ваші внучата дуже люблять вас.

Бажають вам 100 років жити, без горя, сліз і без журби.

Хай з вами буде щастя і здоров'я , на довгі роки, назавжди.

Люба бабусю, тебе я вітаю,
Радості, щастя, здоров'я бажаю!
Хай тобі сонечко світить яскраво,
Квіти буяють і стеляться трави.

Бажаю тобі я сто років прожити,
Нехай тебе люблять онуки і діти.
Нехай тебе старість не квапить, минає
І серце твоє хай нещастя не крає.
Живи ти ще довго на світі оцім —
На радість онукам і дітям своїм.

Я зізнатись не боюся –
Краща ти за всіх бабуся!
І хоч старша за усіх –
Найдзвінкіший в тебе сміх!

Пам’ятай, бабусю, рідна!
Дуже ти усім потрібна!
То ж старішати зажди –
Будь здоровою завжди!

З ранку і до ночі
Трудиться бабуся,
В неї я охоче
Працювати вчуся.
Я бабусю прошу:
Хоч на півгодини
Хай моя хороша
Ляже, відпочине.
Годі їй, старенькій,
Мити, підмітати, -
Я сама скоренько
Приберу кімнати:
Застелю я ліжка,
Підмету підлогу,
Килимок-доріжку
Покладу під ноги,
Я сама усюди
Пил повитираю,
Квітів не забуду
Принести із гаю.
Вже як і годиться,
Все зробить я зможу, -
Я ж бо трудівниця,
На бабусю схожа.

Я з бабусею своєю
Дружу давно-давно,
І ми — скажу вам — з нею
В усьому заодно.

Така моя бабуся –
Найкраща у житті.
А руки ж у бабусі –
Ну просто золоті.

Вони що хоч уміють,
Скрізь роблять чудеса.
То місять щось, то шиють.
Подивишся — краса.

І в хаті і на дворі
Пороблять все як слід.
То чистять щось в коморі,
То варять нам обід.

А там — нічник засвітять,
Щоб спав міцніш онук.
Мабуть, немає в світі
Таких хороших рук!

Ой, яка ж бо ти, бабусю, дорога та мила.
Того словечком сказати не моя ще сила…

Що те сонечко на небі,
в лузі квітка красна,
То бабуся в нашій хаті
добра все та ясна…

Ясне сонце світить з неба,
веселить та гріє, -
В рідній хаті при бабусі
кожен з нас радіє…

Пісня

Бабусю-бабусенька, невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть усе, останньою краплинкою води поділиться. Кажуть, що бабусі більше люблять онуків, ніж власних дітей. Вони з любов’ю передають їм своє уміння.

У бабусі вчись – їй сад зігріть не важко,
А щоб спочити – місця не зігріє.
Не всидить бабця, рання пташка,
Сорочку вишила для тебе з мрії.

Про свята вчись у бабці пам’ятати ,
щоб у житті як найчистішим бути,
порядок мати в пам’яті і в хаті,
добром живих і мертвих пам’ятати ,
учись у бабці іншим помагати,
спіши допомогти заради Бога.

А як багато в бабці – України
- пісень, казок і приказок народу!
Учись у бабці – вчися в України,
і хай не буде роду переводу!

У бабусі очі карі – карі ,
так лагідно світились,
коли вони крізь окуляри
в мережку задивились.
Метляє заполоч кошлата
у мене під рукою:
я вишиваю, а дівчата
стоять переді мною.
Вони очей не зводять з голки:
гаптується мережка
- зелений луг, червоні смолки
і жовта – жовта стежка.
Мене питаються дівчата,
і як я не вколюся?
І хто навчив так вишивати?
Ну хто ж, як не бабуся!
В бабусі очі карі – карі ,
так лагідно світились,
коли вони крізь окуляри
на мене подивилися!

Я своїй бабусі пісню заспіваю,
Вона для мене сонечко й краса,
- Подібної до неї я не знаю,
Коли б зшукав всю землю й небеса.

Моя бабуся люба, гарна й мила,
Вона найкраща від усіх людей.
 І хоч вона вже трохи посивіла,
Але так щиро любить нас - дітей.

Пісня "Бабусенька - бабуся".

Свою бабусю знаю
Я з давніх-давніх пір,
її обличчя любе,
її ласкавий зір.

Замислиться бабуся,
Зажуриться на мить,
І знов, дивись, сміється,
Ласкаво гомонить.

Та над усе, найбільше
Сподобались мені
Її ласкаві руки,
Умілі та міцні .

Оцій руці хорошій
Робота не важка,
Бо в’яже, варить, пише
Бабусина рука.

Буває, щось пошиє,
Ви скажете: краса.
Вона робити вміє
Ну, просто чудеса.

І я в бабусі руки
Цілую залюбки,
Вони немов співають,
Розказують казки.

Я слухаю бабусю,
Я весь, мов уві сні.
Розумні, ніжні руки,
Умілі та міцні.

Цілую бабусині втомлені руки,
Що знали в житті і любов, і розлуки,
Що вміють такий смачний торт випікати,
І людям добро завжди дарувати.

Бабусю, дай ручки твої поцілую,
За шийку тебе обійму і щічки погладжу…
Ти знаєш, бабусю, як дуже тебе я люблю!
І ти мене любиш, хоч я неслухняний,
Частенько і шкоду роблю.
Та ти все пробачиш, мене поцілуєш,
Бо я тебе дуже люблю!

Пісня

- Сивина... Одним бабусям вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси. Пам’ятайте, що кожна сива волосина говорить про те, що не завжди їх слухали їхні діти і ми, онучата. І боліло у бабусь серце за нас, за наших мам і тат, а волосинки все сивіли і сивіли….

Дай, бабусю, поцілую сивину твого волосся
Теплим диханням зігрію снігом вибілені коси.
Може, і на них розтане лоскотливий іній срібний,
Мов химерні візерунки на замерзлій з ночі шибі.

Бабуся сива, мов квітуча вишня,

 Моя бабуся – вишенька в саду.

Мене ти знову зустрічати вийшла

І по стежині я до тебе йду.

Іду, щоб прихилитися всім серцем

До рук твоїх ласкавих і м'яких,

Поглянути у очі – два озерця,

І прочитати радість щиру в них.

Пробач, що я буваю неслухняна –

Трапляється всіляке у житті.

Я знаю, що бабусенько кохана,

У тебе серце й руки золоті.

Пісня

Люба, добра бабцю,
Ми твої внучатка,
Звертаємось до тебе,
 Щоб щастя побажати.

Хоч твоє волосся
Густо посріблилось,
Ти для нас, онуків,
Другом залишилась.

Ти нас батькові й матусі  
Помагаєш вчити,  
як вирости чесними,  
як по правді жити..

Ми твої слова розважні
Пам’ятати будемо ,
І в життя твою науку
Понесемо всюди.

Хай тебе в своїй опіці
Бог не опускає.
Хай тобі тривке здоров’я
Й силу посилає.

А до того, наша бабцю,
Хай ще на додаток
Гордість дасть тобі й утіху
За нас, за внучаток.

Пісня "Щастя і добра"

Вчителька. Дорогі діти! У світі все починається з мами... Перше слово, яке промовляє дитина, мама... Колискову пісню для вас співала мама... Хто зітре сльозинку з вашого личка та втішить вас, пригорнувши до свого серденька? Ну звичайно, мама.

(До батьків) Шановні батьки!

- Три біди є у людини - смерть, старість і погані діти, - говорить українська народна мудрість. Старість неминуча. Смерть невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім уберегти.

(До дітей). Дорогі діти!

- Кожній мамі хочеться, щоб її діти росли добрими, чуйними, ввічливими, старанними, чесними. Але в житті, як на довгій ниві, всяк буває. Бувають дні, коли ви, діти, скоїте щось недобре і мама сердиться на вас, але... Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане. Але якщо "У дитини заболить пальчик, то у матері серце".

В цей  день ваші мами, бабусі почули багато хороших слів на свою адресу. А яких дуже важливих слів, вони ще не чули? Слів вашої обіцянки"
Обіцяю: не засмучувати вчинком, не ображати словом... свою маму, свою бабусю.

Вчителька.
Якщо ви будете дотримуватись своєї обіцянки, то ваші мами і бабусі будуть тільки пишатися вами і ніколи не буде боліти материнське серце. Посміхніться, мами, бабусі, ця пісня для вас.

Пісня "ТИ МАМУ ПРИВІТАЙ"

(Дітям). Підійдіть і привітайте мам, бабусь зі святом. (Вручення подарунків).

Слово від батьків. Годинник невблаганно відбиває лік останніх хвилин нашого родинного свята.

Як приємно дивитись на вас, дорогі діти, веселих, милих, щирих. Дякуємо вам за подарунки, за пісні, за те, що ви є у нас такі хороші.

Вчителька. То ж бережіть і шануйте своїх близьких та рідних, турбуйтеся про них. Не забувайте стежини до рідної неньки, будьте слухняними і вихованими дітьми.

Нехай всі родини, як ніжний вінок,

Щастям барвистим будуть багаті.

Бабусю шануйте і дідуся!

Матусю любіть і тата!

Нехай родина дружна уся

Буде на радість завжди багата!

Хай тішаться внуками бабця та дід!

Хай татко та мама радіють дитині!

Хай буде, як дуб, могутній ваш рід!

Хай злагода й мир запанують в родині!

Сценарій вечора « Магічна хімія»

Сценарій вечора « Магічна хімія»

Оформлення залу:

На стіні персидський килим, посередині – трон, на якому сидітиме персидська царівна. Збоку столи з реактивами для проведення дослідів. Обов’язково подбати про техніку безпеки.

Перед початком вечора звучить музика Sting «Desert Rose». Також запалюються в ступках  різнокольорові вогні.  Вечір розпочинається.

ВЕДУЧА: Добрий день, дорогі наші друзі.

ВЕДУЧИЙ: Ми раді вітати Вас на нашому хімічному вечорі.

ВЕДУЧА: Хімія – це велика, магічна наука. Сьогодні ми спробуємо прослідкувати розвиток її з найдавніших часів до наших днів. Здавна люди задумувалися над величчю хімічних перетворень, спостерігали за світлом зірок і Сонця, міркували над перетвореннями різних речовин, покладали хімію в першооснову для відкриття таємниць Всесвіту.

ВЕДУЧИЙ: А зародилася вона в Єгипті – найбільш передовій державі стародавнього світу. Її назва походить ви слова «хемі» - так єгиптяни називали свою країну, єгипетське мистецтво, що мало справу з різними мінералами та металами. Такі галузі виробництва, як металургія, фарбування, парфумерія осягли  в Єгипті значного розвитку ще до нашої ери.

ВЕДУЧА: Хімія вважалася «божественною наукою», знаходилася повністю в руках жерців і ретельно охоронялася від інших непосвячених. Винайдений жерцями спосіб бальзамування трупів ще й досі дивує. Жерці володіли секретом виготовлення косметичних препаратів, ліків а також сильнодіючих смертоносних отрут, якими вони зводили в могилу своїх противників.

ВЕДУЧИЙ: Алхіміки наділяли всі предмети живої та неживої природи містичними властивостями.

ВЕДУЧА: Вони шукали філософський камінь, який би міг принести людині безсмертя. Вони намагалися знайти способи перетворювати різні дешеві метали на золото.

ВЕДУЧИЙ: Давайте відкриємо завісу історії та перенесемося в єгипетський палац, де в зажурі роздумує Царівна.

Палац, трон, на троні сидить Царівна, по обидва боки стоять її Васали, обмахуючи її опахалами.

ЦАРІВНА: Наші хіміки постійно обдурюють мене. Я хочу побачити щось незвичайне, а вони пропонують рецепти одержання штучного золота або пропонують еліксир життя, що лікує від усіх хвороб. Ці всі фокуси мені відомі, але я хочу побачити щось незвичайне.(плаче)

ВАСАЛ: О, Царівно, заспокойтеся, будь-ласка. До нас сьогодні приїхали алхіміки з різних країн і вони Вам покажуть свої досліди, які, можливо, Вам сподобаються. От, подивіться на них.

        На сцену виносять столи з реактивами, вслід за ними виходять Алхіміки і кланяються Царівні.

1-й АЛХІМІК: Царівно, я годен служити тобі все життя. Але для початку я хотів би зупинити твої сльози. Не треба сліз, Царівно. (підходить до неї і витирає її сльози) Твої сльози на цій хусточці. Зараз вони згорять, а ти повеселішаєш і ніколи не будеш сумувати.

(Дослід   «Незгоряюча хустинка»)

ЦАРІВНА: Я так і знала – ви можете мене тільки заспокоїти, а я хочу розвеселитися.

2-й АЛХІМІК: Я, Царівно, - твій слуга до смерті. Ти не будеш сумувати і станеш веселою, бо я приніс до твого палацу чудо виверженого вулкану. Цей вулкан виривався з надр Землі в іншій країні і я зібрав усю його силу в оцю купку помаранчевих кришталиків. І зараз я цю купку кришталиків підпалю і ти побачиш, наскільки це вражаюче красиве диво.

(Дослід «Хімічний вулкан»).

ЦАРІВНА: Дякую тобі. Мені дійсно стало веселіше, але сум  трошечки залишився.

2-й АЛХІМІК: Ми на Сході поклоняємось такому вулкану. Це велич досягнень, яка повинна вразити тебе.

ЦАРІВНА: Але і мої піддані вміють теж володіти вогнем. Навіть можуть створити дим без вогню.

Дослід «Дим без вогню»

ЦАРІВНА: Наскучило мені поклоніння вогню. Давайте відпочинемо трохи. (Хлопає руками) В цей час починає звучати мелодія, на сцену виходять дівчата в персидських костюмах, танцюють, тримаючи в руках фарфорові чашечки в яких горить спирт.

ЦАРІВНА: Вогонь, вогонь ! Аж гаряче стало. Хочеться пити…

1-й АЛХІМІК: Царівно! Я вгамую твою спрагу. Пропонує їй молоко і вино, виконуючи дослід  «Молоко й вино з однієї пляшки». Царівна відмовляється від молока і вина.

ЦАРІВНА: Але це не щось надзвичайне.

3-й. АЛХІМІК: Царівно, я гадаю, що я твій сум прожену. Всі бажають бачити мої чудеса, але я тільки тобі покажу це чудо. Я подарую тобі квіти, і вони у твоїх руках будуть змінювати свій колір.

(Дослід «Зміна кольору квітів»)

ЦАРІВНА: О, я вражена.  Мій вірний слуга, я дуже дякую тобі. Від мого суму не залишилося і сліду.

3-й АЛХІМІК: О, Царівно! Зараз я хочу показати тобі, саме якій науці ми повинні завдячувати твоїм веселощам. Подивись на цей папір. Він чистий, на ньому нічого не написано. Але зараз вогонь випалить назву науки на цьому папері. Дивись.

(Дослід Вогненний напис» - «ХІМІЯ»)

ЦАРІВНА: (встає із трону): Це дійсно могутня наука.

НА СЦЕНУ ВИХОДЯТЬ ВЕДУЧІ.

ВЕДУЧИЙ: Ось в чому криється незвичайне. Шана і хвала всім хімікам світу, які полюбляють чудеса і цими чудесами допомагають людям.

ВЕДУЧА: Але це не завжди було так. Декілька століть назад було гоніння на хіміків, їх хотіли знищити правителі багатьох держав і застосовували для цього різні методи.

ВЕДУЧИЙ: А зараз повернемося до теперішнього часу. Сьогодні ми не уявляємо свого життя без хімії – вона навкруги нас, вона поруч з нами.

ВЕДУЧА: Хімічні знання застосовуються і в металургії, і в текстильній промисловості, і в харчовій. І дійсно слова М. В. Ломоносова стали реальністю: «Широко простягає хімія руки свої у справи людські… Куди не глянемо, скрізь постають перед очима нашими успіхи її старанності»

ВЕДУЧИЙ: На цьому наш вечір закінчується. Дякуємо за увагу.

ВЕДУЧА: До нових зустрічей.